Главная Контакты Добавить в избранное Авторы Вопросы и ответы
,

УДК658.51:658.562:006.06/.07

ВИМІРЮВАННЯ У процесно-орієнтованих стандартах

Ковальов О.І.

Постановка завдання. Якщо говорити про вимоги процесно-орієнтованих стандартів на системи управління підприємствами (стандарти ISO серій 9000,  14000, 22000, 28000, стандарти ISO/IEC серій 20000, 27000 та ін.), то вони включають моніторинг та вимірювання процесів, продукції та системи в цілому. У матеріалах ISO/TC 176 «Управління якістю та забезпечення якості» дано визначення: «Моніторинг – спостереження, нагляд, утримання під наглядом; вимірювання або випробування, через певні проміжки часу, головним чином, з метою регулювання і управління». Спостереження – планомірне, систематичне і цілеспрямоване сприйняття об'єкта в цілому або окремих його сторін, при якому спостерігач не втручається в поведінку об'єкта, а лише фіксує його властивості. Вимірювання – визначення чисельного значення деякої величини за допомогою одиниці виміру.

Існують різні точки зору на концепцію вимірювань в рамках процесно-орієнтованих стандартів (ПОС). Одні стверджують, що все треба вимірювати, щоб знати, що і як покращувати, у той час як інші доводять, що не варто вимірювати показники роботи, якщо їх все одно не можна поліпшити [1]. Безумовно, вимірювання показників і їх поліпшення тісно взаємопов'язані і питання може бути поставлене таким чином: як розробити систему вимірювань, що підтримує зусилля з удосконалення? Для цього необхідно системне розгляд вимірювань.

Формулювання мети. Метою дослідження є порівняльний аналіз існуючої практики та вимог ПОС до вимірювання якості функціонування підприємств, включаючи результативність, ефективність, продуктивність, економічність, та інші аспекти, – для формулювання системного підходу до вимірювань.

Результати дослідження. Модель виміру та аналізу в ПОС складається з трьох компонентів: того, хто управляє (функціональні керівники); того, чим управляють (елементи системи управління); і того, що використовується для керування (засоби управління); а також відповідних елементів взаємодії між ними: рішення / дії, вимірювання / дані, інформаційний опис / сприйняття.

Дані – це результат безпосередніх вимірювань, тоді як інформація – це інтерпретація даних. У стандарті ДСТУ ISO 9000-2007 інформація визначена як значущі дані. Коли дані порівнюються з нормами так, що їх можна використовувати для прийняття рішень і ініціалізації дій, ми отримуємо інформацію. У результаті проведення вимірювань ми маємо дані; після їх аналізу та оцінки ми отримуємо інформацію. Керівники приймають рішення, які трансформуються в дії, що здійснюються над тим, чим вони керують: процесами, людьми, верстатами і т.д., тобто елементами системи. У цій системі проводяться вимірювання, дані збираються і зберігаються. Потім за допомогою методів управління вони витягуються, обробляються й аналізуються для прийняття рішень з метою вдосконалення діяльності.

Будь-яка компанія має скелет – інформацію, тобто систему, що забезпечує існування компанії як єдиного цілого. Автор [2] зазначає нове розуміння інформації, згідно з яким інформація потрібна не для реєстрації того, що вже сталося, а для планування діяльності в майбутньому.

З точки зору аналізу роботи підприємству необхідно вимірювати результативність та ефективність. Результативність є наслідком того, що «робиться правильну справу», а ефективність є наслідком того, що «справа робиться правильно» [3]. Відповідно до ДСТУ ISO 9000, результативність (effectiveness) – ступінь, з якої запланована діяльність реалізована, а заплановані результати досягнуті. Результативність має відношення до виходів і результатів. Це – відношення фактичного виходу до очікуваного (запланованому). З її допомогою оцінюється, чи робиться правильна (потрібна) робота. Ефективність (efficiency), характеризує зв'язок між досягнутими результатами та використаними ресурсами. Це відношення виходів до ресурсів. З її допомогою оцінюється, чи робиться робота правильно[1].

Також можна зв'язати результативність та ефективність, відповідно, з керівництвом та контролюванням. Управління включає два рівні: керівництво і контролювання. Наприклад, ДСТУ ISO 9000 дає визначення: управління (management) – скоординовані дії щодо спрямовування та контролювання діяльності організації. Спрямовування (або керівництво) – це послідовність дій, націлених, перш за все, на створення підприємства, його формування, а також на пристосування його до істотно мінливих обставин. Воно стосується того, як справлятися зі змінами: формулювання перспективних цілей (розвитку підприємства), об'єднання людей цими цілями та їх надихання на здійснення намічених цілей.

Контролювання (або адміністрування) – це дії, спрямовані на забезпечення нормального функціонування трудових колективів і технологічних систем: складання бюджетів, комплектування персоналом, контроль та вирішення проблем [4]. Контролювання фокусується на нижньому рівні: як мені зробити це найкращим чином? Керівництво має справу з верхнім рівнем: що саме я хочу зробити? Таким чином, контролювання вимірюється за допомогою ефективності, а керівництво (або лідерство) – за допомогою результативності. Від контролювання залежить швидкість підйому по сходах успіху; керівництво визначає, до тієї чи стіни приставлені сходи.

Ви можете швидко усвідомити – вказується в [5] – важливу відмінність між цими двома поняттями, якщо уявити собі, як група людей пробирається крізь джунглі, прокладаючи собі шлях за допомогою мачете. Це виробники, вони вирішують проблему. Вони прокладають дорогу. За їхніми спинами знаходяться адміністратори, ті, хто контролює виробників, здійснюють оперативне управління. Вони заточують мачете, створюють правила, посібники та інструменти, організовують програми з відновлення м'язової сили, пропонують технологічні нововведення, розробляють виробничі графіки та плани матеріального стимулювання для виробників. Лідер же (керівник) – той, хто піднявшись на найвище дерево, оцінює всю ситуацію в цілому і кричить: «Це не ті джунглі!». Як же найчастіше реагують на це зайняті роботою виробники і адміністратори? А ось як: «Та перестань ти! Ми успішно просуваємося вперед!».

Ефективність, а часто і саме виживання залежить не тільки від того, скільки зусиль ми докладаємо, але і від того, чи в тих джунглях ми їх докладаємо. І перетворення, що відбуваються в наші дні практично в кожній галузі, вимагають, перш за все, лідерства, а вже потім контролювання. Якщо підприємства не використовують творче лідерство для підтримки руху в правильному напрямку, то ніяке, навіть саме майстерне, контролювання не врятує їх від краху. Високопродуктивне контролювання – адміністрування – у відсутності результативного лідерства подібно впорядкуванню розміщення стільців на палубі потопаючого «Титаніка». Ніякий успіх у контролі не компенсує провалу у лідерстві.

Ось чому деякі коментатори відзначають пріоритет результативності над ефективністю. Вони вказують на те, щоб ми спочатку визначилися з вибором стратегії, з цільовою спрямованістю нашої діяльності, вказали всім правильний орієнтир, а потім намагалися досягти поставлених цілей мінімально можливими засобами. Спочатку – правильна стратегія, а потім – економічне виробництво.

Всі компанії, описані в прикладах [3], як компанії, що домоглися значних успіхів, робили «правильну справу», вибравши мету, яка відповідає якісь важливій потребі, яка існує в світі. Сьогодні більшість фахівців констатують, що низькі витрати не є тривалою конкурентною перевагою підприємства, а створюють лише ситуаційні можливості. А найкращий спосіб скорочення витрат – це припинення будь-якої діяльності.

У практиці роботи підприємств іноді використовується поняття продуктивності (productivity). Можна відзначити двозначність і протиріччя у визначенні термінів «ефективність» і «продуктивність». Автор [6] відзначає широкий діапазон тлумачення, але, вказує, що можна прийти до певної згоди про сутність поняття «продуктивність»: загальним для нього є співвідношення готового продукту і вихідного матеріалу, що відбиває ефективність, з якою останній (матеріал) переробляється в результат. Іншими словами, робиться висновок, продуктивність – це найбільш загальний критерій ефективності використання підприємством (галуззю промисловості, країною) своїх ресурсів (або факторів виробництва) [6,7].

Щоб відшукати показники для виміру продуктивності, варто задатися питанням, наскільки добре (ефективно) наявний у розпорядженні підприємства вихідний матеріал перетвориться в кінцевий продукт. Відповіддю на нього є все розмаїття можливих показників, деякі з яких наведено в табл. 1 [6].

Таблиця 1

Приклади традиційних приватних показників продуктивності

 

Кількість польотів у день.

Урожай, зібраний з одного гектара землі.

Середній прибуток, отриманий в результаті одного звернення до продавця.

Відстань, подолану залізничним транспортом, в розрахунку на одного члена персоналу.

Обсяг продажів на квадратний метр площі магазину.

Витрати на енергоносії на одиницю продукції.

Кіловат-години, вироблені електростанцією на одиницю палива.

Тонни руди, підняті шахтою за зміну.

Кілометри на літр палива для транспортних засобів.

 

Продуктивність підприємства часто прирівнюється до продуктивності праці. Продуктивність праці – обсяг випуску продукції або наданих послуг на одиницю витраченої праці, що вимірюється у годинах роботи, чисельності персоналу, або витратах на робочу силу. Якщо ми хочемо дізнатися як співвідносяться «вихід» і вся група ресурсів на «вході», то отримуємо сукупну факторну продуктивність [1].

У загальному вигляді сукупна продуктивність вимірюється ставленням усього обсягу випуску (вихід) до використовуваних ресурсів (вхід):

 

 

Визначення продуктивності як відношення випуску до витрат широко поширене. Однак існує й інший погляд на співвідношення продуктивності та ефективності. Він полягає в тому, що показники продуктивності відображають, наскільки виправдані трудовитрати та інші капітальні вкладення компанії. Тобто продуктивність, на відміну від використовуваного в широкому сенсі терміну «ефективність», – досить чітко визначений і обмежений за змістом термін, що представляє собою відношення між продукцією, що випускається за певний відрізок часу і витратами на виробництво цієї продукції. Усім підприємствам необхідно мати в своїй системі показників кілька показників, які оцінюють продуктивність, щоб забезпечити грамотне використання людських та інших ресурсів. При цьому ефективність є мірою, як продуктивності, так і результативності використання всіх ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, часу, інформації і т.п. – у виробництві товарів і послуг, які задовольняють запитам і вимогам споживачів. Висока ефективність як міра продуктивності означає, що вхідні фактори виробництва використовуються економно при виготовленні заданого обсягу продукції (тобто використовується цілком і повністю, а відходи і втрати зведені до мінімуму). А результативність є показником того, що вироблена продукція, а також результати відповідних видів діяльності і процесів, робить внесок у досягнення будь-яких конкретних цілей підприємства, будь то задоволення запитів споживачів, отримання певних результатів у бізнесі або сприяння руху в напрямку соціальних, економічних і екологічних орієнтирів, обраних суспільством. Отже, ефективність означає створення додаткової вартості за рахунок використання ресурсів і технологічних процесів у виробництві. Ефективність – це отримання доданої вартості на основі оптимального поєднання обмежених ресурсів [8].

Завдяки роботам видатних фахівців у галузі управління відбувається зміна самого поняття ефективності діяльності підприємства. Ефективність, як і результативність для різних зацікавлених сторін – різна, це завжди питання деякого балансу їх інтересів і можливого компромісу. Що вважати результатом і ефектом – це, перш за все, питання стратегії підприємства. У Європі і Японії вже давно при розгляді ефективності підприємств акцент робиться на питання соціальної відповідальності[2] та сталого розвитку[3], необхідність врахування потреб усіх зацікавлених сторін, причому одночасно. Ефективно те, що сприяє реалізації стратегії відносно декількох або всіх зацікавлених сторін одночасно, причому з найменшими витратами всіх видів ресурсів і протягом досить тривалого часу [9].

Існують ще поняття «ефективність роботи» (performance) і «управління ефективністю роботи» (performance management) [10]. Управління завжди потрібно було для того, щоб були реалізовані цілі, а добрий керівник дбає, щоб потрібні справи були зроблені добре. Саме в цьому полягає управління ефективністю роботи – організація робочих процесів для досягнення найкращих можливих результатів. З цієї простої точки зору управління ефективністю роботи – це сукупність повсякденної роботи всіх керівників, пов'язаної з підвищенням якості та розширенням можливостей працівників.

Повернемося до вимог ПОС – вимірювати результативність досягнення цілей. В [11] зазначається, що якщо стратегія сформульована, цілі функціонування системи управління визначені, необхідно встановити (1) критерії досягнення цих цілей; (2) показники, за допомогою яких можна виміряти критерії; (3) номінал (або норму), тобто деякі цільові значення показника, які ми повинні досягти.

Показники – це особливі засоби вимірювання, що використовуються як для управління, так і для контролю результативності діяльності підприємства. Використання окремих показників може бути продиктовано застосовуваної методології, але будь-яка з них обов'язково включає в себе як фінансові, так і нефінансові показники діяльності, об'єднані групами в позитивні або негативні ключові індикатори [12]. Критерії (грец. criterion – засіб переконання, основа судження) – мірило для визначення достовірності чого-небудь, наприклад, того, що цілі підприємства досягнуті. Критерій визначає, яким чином мета[4] може бути виміряна (винесено судження про неї) [2]. Критерієм досягнення мети підприємства є практична виробнича діяльність людей, що перетворюють вхідні потоки і додають їм цінність. Тобто діяльність – є засобом переконання, мірилом того, що цілі будуть досягнуті (практика – критерій істини). Тому критерії можна сформулювати як короткі твердження, що описують конкретні дії, які треба виконати, щоб досягти цілей.

Таким чином, якщо критерій – це мірило оцінки, то показник – це якісна або кількісна характеристика властивості, яка придатна для підтвердження тотожності за відповідним критерієм. В [13] наведена наступна аналогія: для того, щоб людина була щаслива, їй необхідно, зокрема, міцне здоров'я. Значить здоров'я критерій людини (один з його ознак, на підставі якого він оцінюється); температура показник здоров'я; 36,6 ºС номінал (стандарт, норма).

У ПОС ідентифіковані наступні джерела даних: процес закупівель та верифікація (підтвердження) закуплених матеріалів і комплектуючих; внутрішній контроль, моніторинг та вимірювання процесів; моніторинг та вимірювання продукції; задоволеність споживача. На рис. 1 наведена структура плану вимірювань в системі управління підприємством.

Рис. 1 Структура плану вимірювань з урахуванням вимог ПОС.

На малюнку зазначені шість взаємопов'язаних критеріїв: (1) якість, (2) економічність, (3) результативність, (4) ефективність роботи,[5] (5) ефективність системи, (6) прибутковість (або узгодженість з бюджетом).

Якість вимірюється в п'яти контрольних точках:

активний відбір і керування постачальниками ресурсів (входів в широкому сенсі слова);

забезпечення того, що вихідні ресурси (входи) відповідають нашим вимогам або перевищують їх (по своєчасності постачання, якості, вартості, кількості);

забезпечення того, що процеси долучення цінності сприяють досягненню результативності, підвищенню ефективності роботи та ефективності системи;

забезпечення того, що виходи (продукція і послуги) відповідають вимогам споживачів (внутрішніх, зовнішніх) або перевищують їх;

знання запитів споживачів, відповідність вимогам, потребам, очікуванням і бажанням споживачів або їх перевищення.

Економічність оцінює реальне споживання ресурсів у порівнянні з очікуваним. Висока економічність означає, що вхідні фактори виробництва використовуються цілком і повністю, а відходи і втрати зведені до мінімуму.

Прибутковість – це відношення доходів до витрат для центрів витрат, тоді як узгодженість з бюджетом – це відношення фактичних витрат до очікуваних для центрів витрат.

Розуміння і схвалення з боку всіх ключових фігур, залучених до здійснення контролю на підприємстві істотні для успішного впровадження вимірювальної системи.

Як видно з мал. 1 ефективність включає в себе як економічність, так і результативність використання ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, часу, інформації і т.п.

Система оцінювання повинна будуватися за ієрархічною ознакою:

 

 

Окремі елементи цієї системи можуть перебувати в суперечності між собою. Наприклад, підприємство може бути результативним, але не ефективним, ефективним, але не економічним, економічним, але не прибутковим. Не слід концентрувати увагу на якому-небудь єдиному показнику успіху, але розглядати сімейства показників оцінки діяльності підприємства. Родини показників зможуть забезпечити цілісне розуміння «здоров'я» підприємства та отриманих ним результатів. Встановлене сімейство показників повинно служити і як індикатор поточної діяльності, і як провісник майбутніх результатів. Робота вищого керівництва – це планування і керування зусиллями щодо вдосконалення, спрямованими на поліпшення всього сімейства показників.

Зазначені дві групи показників називають випереджаючими і запізнілими показниками, іноді «показники динаміки діяльності» і «показники результатів діяльності» [14]. Показники результатів вимірюють досягнуті результати, а показники динаміки відображають процеси, що сприяють отриманню цих результатів. Показники результатів говорять підприємству, до чого воно прийшло, реалізуючи свої цілі, але мовчать про те, як воно до цього прийшло або, що ще важливіше, що треба робити інакше. Більшість показників результату дають уявлення про те, що відбувається в одному відділі, але не в декількох одночасно. Тому для міжфункціональних процесів ті деякі показники результату, які звичайно використовуються на підприємствах, є фінансовими, орієнтовані тільки на керівників вищої ланки.

Показники динаміки діяльності, навпаки, дозволяють стежити за завданнями і заходами, які приводять до результату. Вимірюючи показники динаміки діяльності, які логічно «більш ранні», ніж показники результатів, підприємство отримує можливість діяти швидше. Обидві категорії показників повинні бути пов'язані один з одним, тому що для досягнення першого (наприклад, певного рівня продуктивності) потрібно реалізувати другий (наприклад, домогтися розрахункового завантаження потужностей машин та обладнання) [15].

Показники динаміки діяльності являють собою характеристики поведінки підприємства і їх можна розглядати в якості симптомів. Автор [16] пише, що зазвичай під «симптомом» ми маємо на увазі ознака загрози здоров'ю організму або життєздатності підприємства. Однак він може бути і ознакою сприятливої можливості, тобто він може свідчити як про щось винятково погане, так і про щось виключно хороше. Симптомом є одне із значень, яке приймає показник, коли зазвичай відбувається щось виключно хороше або виключно погане, але ніколи не з'являється коли справи йдуть нормально. У цьому сенсі показники динаміки можуть використовуватися як попередні ознаки або провісники, тобто як показники майбутніх сприятливих можливостей або проблем.

Наприклад, продовжуючи аналогію зі здоров'ям людини, можна стверджувати, що інтервал коливань нормальної температури тіла складає 0,6 ºС. Припустимо, що при п'яти послідовних вимірюваннях температури тіла людини через кожні 15 хвилин спостерігалася нормальна, але постійно зростаюча температура. Це свідчить про те, що якщо не відбудеться втручання, то найближчим часом у цієї людини буде жар. Щось подібне відбувається, коли ми спостерігаємо невелике, але безперервне збільшення частоти появи дефектів у продукції, що випускається. Підприємства повинні регулярно генерувати інформацію про декілька показниках динаміки функціонування, окремі значення яких можуть бути симптомами.

Приклади показників: показник результату – обсяг збуту нової (інноваційної) продукції, показник динаміки – кількість угод зі споживачем такої продукції; показник результату – кількість заявлених патентів, показник динаміки – кількість ініційованих технічних розробок.

Оцінка показників динаміки – це превентивний підхід до якості. Він включає контроль параметрів процесу, які безпосередньо впливають на характеристики товару або послуги. Стосовно до системи управління якістю результативність оцінюється по повноті виконання цільової програми по якості (показники динаміки діяльності) та виконання стратегічних цілей у сфері якості (показники результатів діяльності).

Представляти показники доцільно у вигляді відносних величин – часткою деяких «ідеальних» значень, або градієнтів величин, або їх поведінки в часі.

Висновок. Вимірювання якості функціонування підприємств покликані реалізувати такий базовий принцип ПОС, як прийняття рішень, що базуються на фактах. У свою чергу, реалізація цього принципу є складовою частиною такої функції управління, як забезпечення якості – створення впевненості, що вимоги до якості будуть виконані.

Системний підхід до вимірів повинен враховувати набори показників, у тому числі, за критеріями: якості, економічності, результативності, ефективності роботи та ефективності системи управління, прибутковості (узгодженість з бюджетом). При цьому ефективність системи слід розглядати як найбільш загальну міру отримання доданої вартості, що включає продуктивність використання ресурсів та їх оптимальне поєднання (в процесах підприємства, – залежно від поставлених цілей). Таке розуміння ефективності та необхідність оцінювання результативності процесів і системи визначає доцільність двох груп показників – динаміки та результатів.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1.                  Управление эффективностью и качеством: Модульная программа: пер. с англ. в 2ч. Ч.I. / Под ред. И. Прокопенко, К. Норта.– М.: Дело, 2001. – 800 с.

2.                  Друкер П.Ф. Информация, которая действительно нужна руководителю / в кн. Измерение результативности компании / Питер Ф. Друкер; пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 220 с.

3.                  Мескон М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; пер. с англ. – М.: Дело, 2002. – 704 с.

4.                  Коттер Д. П. Впереди перемен / Джон П. Коттер; пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. – 256 с.

5.                  Кови С. Р. Семь навыков высокоэффективных людей: Мощные инструменты развития личности / Стивен Р. Кови; пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 375 с.

6.                  Вильямс Р. Управление деятельностью служащих / Р. Вильямс; пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003. – 302 с.

7.                  Чейз Р., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент / Р. Чейз, Николас Дж. Эквилайн,  Роберт Ф. Якобс; пер. с англ. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2003. – 704 с.

8.                  Качество в XXI веке. Роль качества в обеспечении конкурентоспособности и устойчивости развития: пер. с англ. / Под ред. Т. Конти, Ё. Кондо, Г. Ватсона. – М.: «Стандарты и качество», 2005. – 280 с.

9.                  Швец В.Е. К вопросу определения результативности и эффективности СМК / В.Е. Швец // Методы менеджмента качества. – 2004. – № 6. – С. 4-8.

10.              Армстронг М., Бэрон А. Performance Management. Управление эффективностью работы / М. Армстронг, А. Бэрон; пер. с англ. – М.: HIPPO, 2005. – 384 с.

11.              Гончаров Э.Н. Как разработать систему менеджмента качества в соответствии с процессным походом / Э.Н. Гончаров // Стандарты и качество. – 2003. – № 12. С. 64-69.

12.              Ковени М. Стратегический разрыв: Технологии воплощения корпоративной стратегии в жизнь / Майкл Ковени, Деннис Гэнстер, Брайан Хартлен, Дейв Кинг; пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 232 с.

13.              Шадрин А.Д. Менеджмент качества. От основ к практике / А.Д. Шадрин. – М.: ООО «НТК «Трек», 2004. – 360 с.

14.              Олве Н-Г., Петри К-Й., Рой Ж., Рой С. Баланс между стратегией и контролем. Заставьте работать карту показателей BSC / Нильс-Горан Олве, Карл-Йохан Петри, Жан Рой, Софи Рой; пер. с англ. – СПб.: Питер, 2005. – 320 с.

15.              Разработка сбалансированной системы показателей. Практическое руководство / Под ред. А.М. Гершун, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп- Бизнес», 2004. – 88 с.

16.              Акофф Р. Л. Искусство решения проблем / Р.Л. Акофф; пер. с англ. – М.: Мир, 1982. – 224 с.

 

 



[1] У примітці наукового редактора [3] звертається увага на інший переклад обох термінів, – як «ефективність». При цьому слід мати на увазі відмінність: effectiveness – це зовнішня ефективність, вимірюючи досягнення цілей підприємства; efficiency – це внутрішня ефективність, вимірюються найкраще використання ресурсів та оптимізацію процесів підприємства.

 

[2] Соціальна відповідальність організацій – збалансований підхід, що дозволяє підприємствам вирішувати економічні, соціальні та екологічні проблеми з користю для співробітників, місцевого населення і суспільства в цілому.

[3] Сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, коли задоволення потреб сьогоднішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

[4] У загальному випадку об'єкт.

[5] У книзі [1], з якої взято ці критерії, ефективність роботи представлена двома критеріями: (1) впровадження нововведень – це творчі зусилля з постійного вдосконалення процесів і (2) якість трудового життя – емоційний відгук працівників на оточуюче їх трудове середовище. На наш погляд ці два критерії – є ефективність роботи. Якість трудового життя – це психологічна реакція людей на умови праці в організації. Вона включає в себе задоволеність безпосередніми умовами праці, характером роботи та організацією в цілому, в якій працює людина. Впровадження нововведень – це процес, за допомогою якого ми отримуємо нові, більш досконалі товари та послуги.





Ответы на вопросы [_Задать вопроос_]

Читайте также

 
Бабак В.П., Дегтярьов В.В, Куц Ю.В, Щербак Л.М. Автоматизована система вимірювань фазових характеристик періодичних сигналів на базі технології LABView.

Бараненко Р.В Лінеаризація шкали і збільшення діапазону вимірювання ємностей резонансних вимірювачів

Долина В.Г., Писаренко А.В. Синтез складної багатовимірної системи управління випарною станцією на основі рефрактометричних вимірювань

Борковська Л.О. Інформаційно-керуючий програмний комплекс координатно-вимірювальних машин.

Тверезовський В.С., Бараненко Р.В. Принцип побудови елементів вимірювальних систем, представлених цифровими програмно керованими давачами.

Квасніков В.П., Кочеткова О.В. Проектування координатно–вимірювальної машини на нейронних мережах

Руднєва М.С., Кочеткова О.В., Задорожній Р.О. Принципи побудови оптимальної структури інформаційно-вимірювальної системи геометричних розмірів об’єктів в діапазоні від 1 нм до 1000 нм

Кузнєцов Ю.М., Дмитрієв Д.О. Програмно математичний апарат керування виконавчим органом багатокоординатних верстатів нових компоновок

Тулученко Г.Я., Шипілов Ю.Г. Про можливості моделювання процесу нейтралізації стандартними засобами ППП Spline Toolbox системи Matlab

Пупена О.М, Ельперін І.В, Ладанюк А.П. Особливості проектування комп’ютерно-інтегрованих систем управління

Селін Ю.М. Використовування контекстних марківських моделей для аналізу дії промислових вибухів на будівельні конструкції

Щокін В.П. Метод оцінки максимального запізнення елементів фільтрованого входу нейроемуляторів з зовнішньою динамікою

Захожай О.І. Інформаційна модель автоматизованої системи управління техно-логічним процесом пайки складених п'єзокерамічних перетворювачів.

Ладанюк А.П., Луцька Н.М., Лобок О.П. Розробка багатовимірних оптимальних регуляторів для об'єктів одного класу.

Информационно-измерительные системы

Полякова М.В., Ищенко А.В., Худайбердин Э.И. Порогово-пространственная сегментация цветных текстурированных изображений на основе метода JSEG

Дзюбаненко А. В. Организация компьютерных систем для анализа изображений

Гордеев Б.Н., Зивенко А.В., Наконечный А.Г. Формирование зондирующих импульсов для полиметрических измерительных систем

Богданов А.В., Бень А.П., Хойна С.И. Релаксация обратного тока диодов Шоттки после их магнитно-импульсной обработки (МИО)

Тверезовский В.С., Бараненко Р.В. Проектирование измерителя добротности варикапов

Тверезовский В.С., Бараненко Р.В. Оптимизированная модель измерителя доб-ротности варикапов

Руднєва М.С., Кочеткова О.В., Задорожній Р.О. Принципи побудови оптимальної структури інформаційно-вимірювальної системи геометричних розмірів об’єктів в діапазоні від 1 нм до 1000 нм

Биленко М.С., Рожков С.А., Единович М.Б. Идентификация деформаций пе-риодических структур с использованием систем технического зрения

Рашкевич Ю.М., Ковальчук А.М., Пелешко Д.Д. Афінні перетворення в модифікаціях алгоритму RSA шифрування зображень

Дидык А.А., Фефелов А.А, Литвиненко В.И., Шкурдода С.В., Синяков Ф. В. Классификация масс-спектров с помощью кооперативного иммунного алгоритма

Клименко А.K. Обратная модель для решения задач в системах с многосвязными динамическими объектами

Завгородній А.Б. Порівняльне дослідження твердотільних і рідиннофазних об'єктів методом газорозрядної візуалізації

Голощапов С.С., Петровский А.В., Рожко Ж.А., Боярчук А.И. Измерение доб-ротности колебательного контура на основе метода биения частот

Кириллов О.Л., Якимчук Г.С. Диагностирование критерия безопасности при заполнении замкнутых объемов СПЖ косвенным методом

Долина В.Г. Проблеми підвищення точності рефрактометра на основі прозорих порожнистих циліндрів.

Самков О.В., Захарченко Ю.А. Застосування алгоритму клонального відбору для побудови планів модернізації авіаційної техніки

Попов Д.В. Метод формування регламентів технічного обслуговування повітряних суден

Казак В.М., Чорний Г.П., Чорний Т.Г. Оцінювання готовності технічних об’єктів з урахуванням достовірності їх контролю

Тверезовский В.С., Бараненко Р.В. Технические аспекты проектирования цифрового измерителя добротности варикапов

Тверезовский В.С., Бараненко Р.В. Технические аспекты проектирования устройства для разбраковки варикапов по емкостным параметрaм и добротности

Сосюк А.В. Інтелектуальний автоматизований контроль знань в системах дистанційного навчання

Соколов А.Є. Деякі аспекти систезу комп’ютеризованої адаптивної системи навчання

Полякова М.В., Волкова Н.П., Іванова О.В. Сегментація зображень стохастичних текстур амплітудно-детекторним методом у просторі вейвлет-перетворення

Луцкий М.Г., Пономаренко А.В., Филоненко С.Ф. Обработка сигналов акустической эмиссии при определении положения сквозных дефектов

Литвиненко В.И., Дидык А.А., Захарченко Ю.А. Компьютерная система для решения задач классификации на основе модифицированных иммунных алгоритмов

Лубяный В.З., Голощапов С.С. Прямоотсчетные измерители расхождений емкостей

Беляев А.В. Построение навигации для иерархических структур в WEB-системах и системах управления WEB-сайтом

Терновая Т.И., Сумская О.П., Слободянюк И.И., Булка Т.И. Контроль качества тканей специального назначения с помощью автоматических систем.

Шеховцов А.В. Інформаційний аспект: розпізнавання образів індивідуума.

Полякова М.В. Определение границ сегмента упорядоченной текстуры на изображении с однородным фоном с помощью многоканального обнаружения пачки импульсов.

Литвиненко В.И. Прогнозирования нестационарных временных рядов с помощью синтезируемых нечетких нейронных сетей

Ковриго Ю.М., Мисак В.Ф., Мовчан А.П., Любицький С.В. Автоматизована система діагностики генераторів електростанцій

Браїловський В.В., Іванчук М.М., Ватаманюк П.П., Танасюк В.С. Керований детектор імпульсного ЯКР спектрометра

Забытовская О.И. Построение функции полезности по экспериментальным данным.

Шиманські З. Апаратні засоби сегментації мовного сигналу

Хобин В.А., Титлова О.А. К вопросу измерения парожидкостного фронта в дефлегматоре абсорбционно-диффузионной холодильной машины (АДХМ)

Фефелов А. А. Использование байесовских сетей для решения задачи поиска места и типа отказа сложной технической системы

Слань Ю. М., Трегуб В. Г. Оперативна нейромережна ідентифікація складних об’єктів керування

Ролик А.И. Модель управления перераспределением ресурсов информационно-телекоммуникационной системы при изменении значимости бизнес-процессов

Кириллов О.Л., Якимчук Г.С., Якимчук С.Г. Изучение электрического поля с помощью датчика измерителя электростатического потенциала на модели замкнутого металлического объема

Грицик В.В. Застосування штучних нейронних мереж при проектуванні комп’ютерного зору.

Гасанов А.С. Информационные технологии построения систем прогнозирования отказов

Шеховцов А.В., Везумский А.К., Середа Е.С. Алгоритм сжатия информации без потерь: модифицированный алгоритм LZ77

Ходаков В.Е., Жарикова М.В., Ляшенко Е.Н. Методы и алгоритмы визуализации пространственных данных на примере моделирования распространения лесных пожаров.

Полякова М.В., Крылов В.Н. Обобщённые масштабные функции с компактным носителем в задаче сегментации изображений упорядоченных текстур. – C. 75 – 84.

Полторак В.П., Дорогой Я.Ю. Система распознавания образов на базе нечеткого нейронного классификатора.

Литвиненко В.И. Синтез радиально-базисных сетей для решения задачи дистанционного определения концентрации хлорофилла.

Бражник Д.А. Управление совмещением изображения объекта в сцене и эталонного изображения.

Бабак В.П., Пономаренко А.В. Локализация места положения сквозных дефектов по сигналам акустической эмиссии.

Мороз В. В. R-D проблема и эффективность систем сжатия изображений.

Крылов В.Н., Полякова М.В., Волкова Н.П. Контурная сегментация в пространстве гиперболического вейвлет-преобразования с использованием математической морфологии.

Квасников В.П., Баранов А.Г. Анализ влияния дестабилизирующих факторов на работу биканальной координатно-измерительной машины.

Казак В.М., Гальченко С.М., Завгородній С.О. Аналіз можливості застосування імовірнісних методів розпізнавання для виявлення пошкоджень зовнішнього обводу літака.

Тищенко И.А., Лубяный В.З. Управление коммутационными процессами в интегрированных сетях связи.

Корниенко-Мифтахова И.К.,Филоненко С.Ф. Информационно-измерительная система для анализа характеристик динамического поведения конструкций.

Тверезовский В.С., Бараненко Р.В. Модель измерителя емкости с линейной шкалой измерений.

Полякова М.В., Крылов В.Н. Мультифрактальный метод автоматизированного распознавания помех на изображении.

Рожков С.О., Федотова О.М. Алгоритм розпізнавання дефектів тканин для автоматичної системи контролю якості.

Бражник Д.А. Использование проективного преобразования для автоматизации обнаружения объектов.

Ходаков В.Є., Шеховцов А.В., Бараненко Р.В. Математичні аспекти створення автоматизованої системи „Реєстр виборців України”